30 листопада українці святкують День Андрія Первозванного - одне з найяскравіших зимових свят, що поєднує християнську історію та давні народні вірування. Ніч із 29 на 30 листопада вважали моментом, коли доля стає ближчою, а прикмети - особливо правдивими. Чому ця дата була магічною для наших предків і які обряди дожили до 21 століття, розповідає РБК-Україна. Свято на перетині епох: християнський апостол та язичницька містика За новим календарем День Андрія відзначають 30 листопада. В українській традиції це свято має подвійне коріння. Формально його пов’язують з апостолом Андрієм Первозванним, який, за переказами, проповідував на українських землях. Але більшість звичаїв сягають дохристиянської епохи, коли кінець листопада був часом магічних ритуалів на долю та врожай. Це період темної пори року, коли, як вірили наші пращури, світ "стирав межу", а люди могли дізнатися приховане майбутнє. Дівочі ворожіння на Андрія Ніч перед Андрієм - найважливіша для дівчат. Її називали ніччю "правдивої долі". Чому саме тоді? Бо кінець осені вважався періодом переходу, коли енергія року "завмирає", і будь-який знак набуває ваги. Ворожіння, які реально побутували в Україні: Кидання чобота за ворота - напрямок, у який він впаде, вказує на сторону, звідки прийде суджений. Підслуховування коло вікон - почута розмова "описувала" характер майбутнього чоловіка. Сни-провісники - подушку перевертали впоперек, щоб наснився наречений. Виливання воску - за формою "воскових тіней" тлумачили життєвий шлях. Свічки у воді - чи зійдуться вони, чи віддаляться - такою буде і доля у шлюбі. Калита: ритуал сонця, що повертається Головний атрибут свята - калита, круглий корж із медом, маком і борошном, який символізує сонце. На вечорницях молодь проводила обряд "кусання калити": хлопці намагалися вкусити корж, підвішений на стрічці, балансуючи на кочерзі, а калитник жартами й рухами намагався їм завадити. Це відтворення давнього сонячного культу: хто "дістанеться" до сонця - той матиме силу, радість і щасливий рік. Парубочі бешкети - контрольований хаос Для хлопців Андріївська ніч була майже ритуально дозволеною "анархією". Вони переносили ворота на подвір’я дівчат, мазали вікна сажею, ставили солом’яних "козлів" та ховали предмети господарства задля розваги. Це було не хуліганство - а форма соціальної гри, яку громада толерувала. Вона вирівнювала статус молоді й додавала свята легкий карнавальний характер. Традиційна кухня свята На стіл ставили страви, які символізували достаток і світло: калиту вареники гречані млинці узвар печені яблука Часто дотримувалися посту, тож святкові страви були здебільшого пісними. Прикмети 30 листопада Наші предки уважно стежили за погодою, бо вона вказувала на майбутній рік: Сніг на Андрія - до багатого врожаю. Тихий день - до спокійної зими. Вітряно - буде багато опадів і мокрого снігу. Такі прогнози входили в аграрний календар і часто справджувалися, бо спиралися на спостереження за природними циклами. Як святкують Андрія сьогодні У містах вечорниці перетворилися на камерні зустрічі з ворожіннями та калитою, а в селах традиції збереглися майже без змін. Особливо активно їх відроджують на заході України - там проводять цілі етновечори з обрядами, музикою й гумористичними конкурсами. Вас також може зацікавити: Коли святкують Апостола Андрія та що заборонено в цей день Як в давнину наші предки розважались взимку Чи мають люди під час посту відмовлятися від соціального життя та своїх звичок Для написання цього матеріалу були використані такі джерела: Воропай О. Етнографічний нарис "Звичаї нашого народу", Інститут народознавства НАНУ, Музей Івана Гончара.