Дідух - це не просто різдвяний атрибут із житнього чи пшеничного колосся. Це символ роду, пам’яті та неперервності, який українці ставили вдома задовго до появи ялинок. Його вважали живим оберегом, посланцем предків і гарантією добробуту в новому році. Чому цей "сніп із душею" став символом українського Різдва, розповідає РБК-Україна. Що таке дідух і чому він має таку назву Дідух - це святково оздоблений сніп першого або останнього жита (рідше пшениці), який українці приносили в дім на Святий вечір. Назва походить від слова "дід", тобто предок. Отже, дідух символізував рід - тих, хто був, і тих, хто народиться. Він не про декор, а про спадкоємність і пам’ять, яку українці вшановували щороку. Давній оберіг ще до християнства Етнологи вказують, що традиція дідуха значно старша за Різдво. Сніп у хаті був частиною аграрного культу, у якому зерно символізувало життя, врожай і захист. Ставлячи дідуха в покуті, господар ніби "запрошував" сили природи та духів роду бути поруч у найтемнішу пору року. Вважалося, що з дідухом у хату заходить тепло, достаток і мир. Як дідух опинився в центрі різдвяної традиції Після прийняття християнства українці інтегрували давній символ у свята зимового циклу. Дідух став аналогом "прабатька", який приходить на Різдво разом із вечерею та колядою. Він ставився в найшанованіше місце - поруч з іконами, на рушнику, часто біля куті. Це був знак того, що весь рід зібрався за одним столом, навіть ті, кого вже немає. Дідух на вулиці у Львові (фото: Вікіпедія) Унікальні особливості українського дідуха, про які мало знають Це перший "різдвяний декор" у Європі. Ялинки з’явилися пізніше й прийшли з німецьких земель, тоді як дідух існував на українській території тисячоліттями. У різних регіонах дідуха "годували" кутею, окремо обсипали зерном худобу або читали над ним благословення на врожай. Міні-дідухи - обереги на щастя. У Галичині робили маленькі снопики й дарували гостям як символ удачі. Дідух був "домашнім індикатором миру". Якщо він просто стояв і зберігався до Стрітення - рік буде спокійним. Якщо ламався - чекали негоди чи проблем. Як виглядав традиційний дідух У класичному вигляді - це не просто сніп, а конструкція: високий стовбур із центрального колоса та крила" з боків. Його прикрашали: сухоцвітами барвінком червоними стрічками окрайцями соломи, переплетеної у візерунки хрестом або павуком із соломи Ці прикраси мали захисну роль: червоний колір відганяв зло, зелений - символізував життя, вузли - зберігали енергію роду. Маленький дідух (фото: Вікіпедія) Що відбувалося з дідухом після свят Його не тримали нескінченно. Дідуха або спалювали на Стрітення, або розплітали й годували зерном птахів. Спалення трактували як очищення та оновлення. Це не "знищення снопа" - це повернення сили землі, з якої він виріс. Чому сьогодні дідух знову "у моді" Популярність дідуха зростає не лише через моду на етно. Це символ, який легко вписується в сучасний україноцентричний контекст: це про коріння та ідентичність про відчуття дому про повагу до своїх про зв’язок поколінь До того ж він екологічний, автентичний і має глибину, якої немає в пластикових ялинках чи гірляндах. Вас також може зацікавити: Як українці грались взимку, коли не існувало ще телефонів та інтернету Коли святкують Апостола Андрія та що треба знати про цей день Чи треба втриматись від романтики під час Різдвяного Посту Для написання цього матеріалу були використані такі джерела: Олекса Воропай Етнографічний нарис "Звичаї нашого народу", Національний музей народної архітектури та побуту України, Інститут народознавства НАН України.