Про війну, радянський вплив на кіно, Одесу, вертикальні серіали та мовне питання в інтерв'ю РБК-Україна розповів актор Сергій Деньга. Сергій Деньга - відомий український актор, якого глядачі знають за ролями у серіалах "Аля", "Розтин покаже", "Колір пристрасті" та багатьох інших. Корінний одесит закінчив Нью-Йоркську академію кіно у Голлівуді. Працює як у театрі, так і в кіно, активно долучаючись до розвитку українського кінематографа. В інтерв’ю РБК-Україна Деньга розповів, чому не відчуває морального права грати військових, що найбільше засмучує у сучасному світі, поділився думками щодо медійності, критики, життя в Одесі та згадав досвід спілкування з Жан-Клодом Ван Даммом. – Як ваші справи? У якому настрої зустрічаєте останній місяць осені?  – Якраз із сестрою говорили, що все залежить від того, як ставитися. З одного боку, ми всі живемо в такій "руській рулетці" - прилетить чи не прилетить. З іншого - ніч пройшла, і йдеш працювати. Ще й коли бачиш море, то все начебто нормально. Можна жити й навіть не так погано. – Ви обираєте для себе шукати більше позитиву в житті чи ви песиміст? – Звісно, ти не можеш не перейматися усім, що коїться, коли дивишся новини, бачиш смерті, як наші воїни ЗСУ… Уявити собі неможливо, що вони там відчувають. Але ти можеш постійно на себе все це приймати й просто перестати жити. Треба тільки позитив, інакше це все тебе з'їсть. – Як змінилася ваша зайнятість з початком повномасштабного російського вторгнення? Чи вплинула війна на вибір ролей, формат роботи? – Звичайно. З початком війни зайнятості взагалі не стало, а потім, коли ми, кіношники, зрозуміли, що це дуже потужна зброя і треба знімати, робити свій український контент, все якось стало вирівнюватися. Але, звісно, не так багато, як було. Щодо вибору ролей, я дуже обережно ставлюся до тем війни. На початку мені здавалося, що ще рано знімати щось пов'язане. Зараз уже можна, але все залежить від теми та від того, кого грати. Я не воював, тому не відчуваю морального права грати військових. У мене було декілька ролей у фільмах, пов'язаних із війною, і я там грав наших противників. – Вам було морально важко грати таких персонажів, враховуючи наші реалії? – Вони ж теж різні. Я б ніколи не грав звичайних рядових солдатів, які ґвалтують чи знущаються. Просто не зміг би. А якихось там офіцерів... Ми ж актори - граємо і маніяків, і злочинців. Ну то такі люди, що поробиш. Треба ж показувати ворога. Сергій Деньга про війну та ролі в кіно (фото: пресслужба) – Я знаю, що у вас з'явилися нові роботи в доробку.  Це фільми "Довженко", мінісеріал "Фільма для НЕПмана". Чому кожен обов'язково має побачити ці стрічки? – У ті часи, це був початок 20 століття, якщо точніше 1920-ті роки, була кінофабрика ВУФКУ. У Довженка та особливо в Яновського була мрія зробити Голлівуд на березі Чорного моря. Тоді українське кіно показували не тільки по всьому Радянському Союзу, а й продавали за кордон. Дуже багато країн у Європі купляли українське кіно та показували його. Якби не цей наш "совок", гадаю, зараз воно було б не гірше за Голлівуд. Треба повертатися до нашого коріння, бачити, як усе могло бути, і робити так, щоб воно було так само та навіть краще. – Як ви вважаєте, ми вже відійшли від радянського впливу в кіноіндустрії? Чи ще є над чим працювати? – Що таке радянський вплив? Коли тоді знімалося українське кіно, то була цензура партії. Вони вирішували, яке можна кіно знімати, а яке - ні. Воно мало відповідати державній політиці. От це був вплив. Зараз є вплив, але тільки в сторону українізації та патріотизму. Якщо буде з перебором, то теж буде погано.  Має бути вільна, щаслива країна, щоб показувати щасливих українців у вільній та красивій державі. Як такого впливу радянського вже немає. Так, ми були постійно на других ролях, як обслуговчий персонал для нашого "великого брата". Цей вплив ще залишився. Ще не відчуваємо, що ми самостійна одиниця - оце трохи є. – У червні ворожа ракета влучила в Одеську кіностудію, де знімали "Довженка".  Як команда пережила цей удар і чи змінилося ставлення до байопіку після цього? – На той момент знімання завершилися, тому декорація не була потрібна. Ми її залишили на майбутнє. Звикли, що це ще один удар, який треба пережити і не більше, на жаль. Що поробиш, коли люди неадекватні. – У Голлівуді точно не розуміють, як це - створювати кіно в Україні, коли сьогодні ти завершив роботу, а завтра прилетіла ракета і цей майданчик просто зник. А він міг би ще багато років слугувати для інших проєктів.  – Та й не тільки в Голлівуді, а й у Європі. Вони абсолютно не розуміють, що таке жити під час війни. Навіть пишуть у соцмережах: "Ви з України? А у вас там війна чи щось таке? І прямо стріляють?" Люди живуть абсолютно іншим життям. Сергій Деньга про вплив війни на кіно в Україні (фото: пресслужба) – До речі, ви часто кажете, що не любите говорити про себе. У соцмережах проявляєтеся переважно з професійного погляду.  А чому так? Адже для акторів дуже важлива медійність. – Медійність важлива, але є інші, напевно, психотипи. Є актори, які дуже люблять розповідати про себе, свої якісь життєві історії. Я інша людина: більше люблю спостерігати та грати персонажів, аніж говорити про себе. – Участь у телешоу,  рекламах, введення соцмереж - це все не для вас? – Ой, це взагалі не моє. – У популярності є інша сторона медалі. Це різноманітні скандали. Он часто критикують Тараса Цимбалюка. Якось був випадок з Артемієм Єгоровим, коли він написав свої думки про війну. А як ви ставитесь до публічної критики? – Чесно кажучи, я негативно ставлюся до критики. Хоча більшість зі мною може не погодитися, це радянський наратив. Як були партійні збори: "А давайте сьогодні поговоримо про поведінку Іванова. От зробив щось таке… Ай-ай-ай". Якщо ти порушив закон, твоєю поведінкою мають займатися відповідні органи.  Якщо ж людина просто висловила свою думку, комусь вона може не подобатися. Я бачу, скільки актори роблять, на мій погляд, неправильного. У приватній зустрічі можу це якось обговорити. Проте привселюдно і в такій трохи грубій манері - це якось по-радянськи, на мою думку. – В одному з ваших інтерв'ю прозвучала така фраза: "Людство, куди ти котишся?" Що вас найбільше засмучує у сучасному світі?  – Я вважаю, що найголовніше - любов, добро та щирість. Це найголовніші наші риси, а їх так мало. Коли люди незадоволені своїм життям, вони стають злими та сприймають поведінку інших через власні погляди. Є люди, які дивляться на світ крізь "все погано", грошей немає, то й президент у їхній уяві, звісно, крадій та поганець. Я не кажу про нашого президента. Для них кожен президент чи керівник - це поганець, який тільки думає про гроші. А є інші люди, які позитивно дивляться на життя. Для них кожен керівник просто намагається зробити офіс, кіно чи країну краще. От я так ставлюся: усі хороші, поки не доведуть зворотне. Сергій Деньга про сучасний світ (фото: пресслужба) – Ви якось згадували, що вас на акторство надихнув Жан-Клод Ван Дамм. На початку російського вторгнення він приїздив в Україну, висловлював підтримку, а згодом звертався до Путіна зі словами любові. Це розчарування чи ви вважаєте, що варто відокремлювати мистецтво від особистості? – Відокремлювати не можна. Це від контексту залежить. Вони ж там не зовсім розуміють ситуацію. Багатьом конфлікт у Боснії та Герцеговині теж не дуже зрозумілий. Може, Жан-Клод Ван Дамм не зовсім розуміє, що і як. Якби він приїхав сюди та побачив, як гинуть наші військові, думаю, він би змінив своє ставлення. Але він вважає, що це якийсь конфлікт, як казав Трамп: "як у пісочниці, діти посварилися". Гадаю, він недостатньо поінформована людина. Я з ним спілкувався до війни - один день провели разом. Він тоді справив на мене враження доброї та порядної людини. – Ви одесит у четвертому поколінні. Чого, на вашу думку, люди не розуміють про місто? – Для мене Одеса - дуже вільне місто. Напевно, тому що сюди приїздили люди з усього світу. Вона неймовірно багатонаціональна - тільки в мене п'ять національностей. Тут неймовірна аура: наше прекрасне море, платани, каштани, акації, одеський гумор. Це, напевно, від багатонаціональності та великої кількості євреїв. Зараз їх стало набагато менше. Одеса унікальна. – Часто кажуть, що в Одесі люди ніколи не поспішають. Чому так? – Одеса не для роботи. Вона для відпочинку. Тут всі прокидаються, на роботу приїздять о 10-11, потім їдуть додому, відпочивають. Це курортне місто. От коли в Київ приїздиш, відчуваєш: це столиця, тут всі працюють, кудись мчать. – Чи гостро стоїть мовне питання в Одесі? Чи все ж чвари в соцмережах про те, хто і як говорить, у реальне життя перетікають рідко? – У реальне життя перетікають рідко. Я б не сказав, що мовне питання гостро стоїть. Я вважаю, що всі ці розмови тільки роз'єднують націю. Я за лагідну українізацію, а не за мовні патрулі на вулицях.  Сергій Деньга про Одесу та мовне питання (фото: пресслужба) – Я знаю, що ви також брали участь у вертикальних серіалах. Цей формат доволі популярний у світі. У чому особливість таких проєктів? Як гадаєте, вони несуть якусь загрозу вже традиційним формам кіномистецтва? – Вони доповнюють традиційні форми. Вертикальний формат створений для людей, які їдуть, скажімо, у метро чи автобусі, мають трохи вільного часу і зручно дивляться контент - короткі епізоди тривають по 2 хвилини. Подивився, свайпнув угору і переглянув ще один. Якщо ти зупинився, натиснув паузу, потім можеш дивитися далі з того ж місця.  Є любовні романи, і вертикальні серіали такі ж легкі, щоб розважити себе в дорозі. Хоча зараз пробують різні жанри: роблять романтичні комедії, трилери й навіть жахи. Це абсолютно новий формат. Вони тільки почалися 2 роки тому. Швидко розвиваються. Подивимося, куди це приведе. Може, за 10 років зникнуть, а, може, навпаки будуть дуже популярними. Але мені здається, занурюватися у глибину фільму, коли ти їдеш в транспорті, не зовсім правильно. Глибоке кіно - для дому, кінотеатрів, коли ти можеш повністю заглибитися. А отак от в телефоні має бути легким. – Я бачу, що дуже багато українських акторів беруть участь у зйомках таких роликів. Вони приносять гарний заробіток? Чи все ж таки не порівняти зі стандартними формами зйомок? – У нас там майже такі ж гонорари. Це українська компанія AMO Pictures знімає. Вони в Києві, знімають таке саме кіно, тільки у вертикальному форматі. Абсолютно такі ж умови, як і будь-де. – До речі, часто обговорюють, чи потрібно до українського кіно залучати блогерів, ведучих, артистів. Деякі актори кажуть, що мають бути лише професіонали. А як до цього ставитеся ви? – У Голлівуді теж залучають. Якщо це дає додаткову рекламу фільму і приносить ще якусь аудиторію, фільм заробляє гроші. Звісно, круто, коли ти граєш з професійними акторами. І ти граєш краще, і фільм стає краще. Це залежить від блогерів. Є адекватні, які начебто непогано грають. – Колись ви заради навчання в США продали квартиру, але потім все ж таки повернулися. Що вам приніс той досвід? І чому все ж таки вирішили будувати кар'єру тут? – Я тут вже знімався. Розумів, що коли повернусь, знову буду працювати, а там треба було зовсім з нуля починати. Я вже був не дуже юнацького віку. Що мені дало? Освіту. Це дорожче, ніж гроші. Сергій Деньга про акторство (фото: пресслужба)​​​​​​​ – Скажіть, а чи кожен, хто має бажання, відчуває, що хоче бути актором, може ним стати? – Бажання може бути правдивим і навпаки. Я багато бачив людей, які хотіли стати акторами, але вони були неадекватні по життю. Якщо людина адекватна і дійсно щиро бажає бути актором, я не бачу жодних перепон. – На майданчику ви який? Бувають у вас конфлікти чи ви миролюбний? – Швидше, миролюбний, так. Я дуже терпляча людина на майданчику. – Ви, до речі, неодноразово казали, що мріяли зіграти в бойовику. Яку роль хотіли б отримати? – Будь-який бойовик, де людина долає перешкоди заради своєї мети. Я вже, напевно, старий для цього. – Зараз у Голлівуді актори, яким понад 50 грають в романтичних фільмах, екшенах і супергеройських картинах. – У романтичних я б хотів зіграти. Але й в них інша техніка безпеки. У нас коли знімається бойовик, то що не сцена, то травма. До кінця зйомок ще дожити треба. Там якось більш захищено. – А ви колись травмувалися на зйомках? – Так. Будь-який актор скаже: як тільки екшн-сцена, обов'язково щось трапляється. Якісь садна, синці, маленькі травми бували. Одного разу навіть ребро зламав. – Як думаєте, чи буде колись Україна славитися екшн-фільмами? – Обов'язково. Колись давно я займався карате і українці на чемпіонатах світу змагалися з японцями й перемагали. Українці - дуже бойова нація, тому бойовики будуть 100% якісними. Я сподіваюся, всі жанри українського кіно будуть на світовому рівні. Раніше Анастасія Цимбалару в інтерв'ю РБК-Україна пояснила, чому тримає особисте життя в секреті та що думає про романтичні шоу. Популярний актор та зоозахисник Олексій Суровцев розповів РБК-Україна про стереотипи в кіно та возз'єднання з дружиною. Володимир Шумко висловився про культуру скасування та походи українських артистів до Дудя.