У давній Україні зима була не просто сезоном - це була окрема сила стихій, що формувала ритуали, уявлення про світ і спосіб виживання людських громад. Наші предки наділяли холод, ніч, вітер і мороз рисами богів і духів. Більшість цих образів не дійшли до нас у канонічних джерелах, але фольклор, хроніки, порівняльна міфологія й етнографія пам'ятають ці божества. Кого українці вважали володарями холоду в давнину і які існують відомі зимові духи, розповідає РБК-Україна. Зима у світогляді давніх українців була силою, що діяла швидше як природний менеджер циклів, ніж руйнівник. Холод мав обличчя, голос і власну "команду" богів та духів, які впорядковували темний період року. Студень - персоніфікований холод Студень - один із найдавніших образів, який фіксують етнологи. Це дух або напівбог холоду, що "стискає землю" і "тягне ніч". Його не уявляли злим - радше вимогливим: холод очищує, зберігає, загартовує. У колядках він описується як той, хто "ворота морозить" і "стежки крижанить", контролюючи прихід справжньої зими. Мороз (Морозко) - володар зимової сили Мороз як персонаж широко фіксується у східнослов’янській традиції. Українські легенди подають його не як казкового "діда", а як дух-чиновника стихій: він контролює нічні морози, народження льоду, іноді - долю подорожніх. У частині обрядів молодиці "задобрювали" Мороза кашами, щоб обійшов поселення. Зюзя - зимовий бог Північного Полісся Регіональний, але дуже виразний персонаж. Поліський Зюзя - босий, волохатий, грізний дух зимового холоду, який "ходить по ночах і ламає дерев’яні переклади, якщо його не вшанувати". Його образ має чіткі паралелі з балтійським Велнясом і словенським Кресником, що свідчить про давній індоєвропейський шар міфу. Вітер-Віюн - бог зимових буревіїв У народних легендах Віюн керував сильними зимовими вітрами, особливо тими, що приносять порошу. Його боялися пастухи та мандрівники. Частина етнографів пов’язує його з давнішим слов’янським Стрибогом - "батьком вітрів". Корш - хтонічний тіньовий дух зимових ночей Рідкісний образ, який зберігся у поліських та волинських оповідях. Корш - дух темряви, що "виходить на найдовші ночі". Він не має жорсткої персоніфікації - скоріше символ ночі, тиші та невидимого. Його вважали провісником "перелому зими", коли світло починає перемагати. Берегині зимового циклу Попри уявлення про холод як чоловічу стихію, у зимових обрядах фіксується й жіночий аспект - так звані "Студені Матері". Це не боги, а радше духи-заступниці, які охороняють худобу в зимівнику, "стежать за теплом у хаті" та відганяють хвороби. Без пожертв та поклонінь Археологи й міфологи підкреслюють, що взимку активізувалися саме ті персонажі, які не вимагали постійних жертв чи поклонінь - зимові боги працювали як регулятори циклу. Це зближує українську традицію з германською (Скаді, Ульр), балтійською (Ауксінс) та кельтською (Кайлех). Вас також може зацікавити: Як наші предки грались взимку 100 років тому Як в давнину проводжали молодь у доросле життя Як виглядала Україна взимку 18-19 століття Для написання цього матеріалу були використані такі джерела: Лідія Артюх "Звичаї українців у народному календарі", Українська фольклористична енциклопедія