Поки сучасні діти зависають у TikTok, українські хлопці й дівчата колись змагалися на льоду, каталися з крижаних гір і влаштовували справжні баталії зі снігу. Зима для наших предків був не сезоном депресії, а часом найгучніших ігор, турнірів та жартів. Народні забави об’єднували громаду, гартували тіло й давали змогу пережити холод з усмішкою. Як наших пращурів зігрівали рухливі зимові ігри та які забави були у давні часи, розповідає РБК-Україна. Поки нинішні зими асоціюються з какао, теплим пледом і черговим сезон на Netflix, у наших прадідів усе було навпаки. Мороз для них - не причина ховатися, а запрошення на вулицю. Українці сприймали холод як сцену для веселощів, де життя грало на повну гучність. Зимові ігри були міксом спорту, карнавалу й обряду - вони гартували тіло, згуртовували громаду і несли символічний сенс: хто сміється на морозі - того щастя не мине. Битва на фортеці (сніжки по-українськи) Уявіть засніжене село, де гурти молоді сходяться на "битву фортець". Дві команди зводять зі снігу укріплення, розставляють "вартових" і починають справжній штурм. Але це не хаотичний обмін сніжками - усе за правилами: є полонені, є переможці, є тактика. Ця гра втілювала боротьбу добра і зла, світла і темряви, що саме взимку в народній уяві сходяться в поєдинку. Катання з гір Катання з гір - традиція ще з часів Київської Русі. Люди з’їжджали на санях, коритах або просто на дошках. Казали: "Далеко поїдеш - щасливим будеш", бо гарний спуск символізував удачу і врожай. Часто такі змагання ставали справжнім святом: із музикою, танцями й жартами, які лунали до ночі. Крижані перегони На ставках і річках лід ставав ареною для "крижаних перегонів". Юнаки ставали в ряд, ковзали, стрибали, демонстрували спритність і силу. Хто найдовше втримувався на ногах - той здобував повагу громади. Це був спосіб перевірити себе перед весняними роботами, коли знову починався рух життя. Наші пращури вважали, що зима - це час для розваг та постійного руху (фото: Freepik) Метелиця А коли вітер стелив снігами, на вулиці танцювала "Метелиця". Ви могли б подумати, що це просто танець, але в давнину він мав глибший сенс. Люди ставали в коло, кружляли все швидше, співали, аж поки не "розліталися" по снігу. Хлопці ловили дівчат, і тут народжувався флірт - гарячий, як вогонь у хуртовині. Ця гра уособлювала оновлення, очищення, рух світу вперед. Гра "Коза" Один із хлопців перевдягався у звіра з дерев’яною головою, решта - у чортів, пастухів, дідів. "Коза" падала, "вмирала", а потім воскресала під спів колядників. Усе село сміялося, танцювало, віншувало. Гра була не просто забавою - це був символ нового життя, відродження сонця після найдовшої ночі року. Сніговий ланцюг Молодші діти грали в "сніговий ланцюг" - бралися за руки й пробивалися крізь кучугури, намагаючись не розірвати ряди. Ведучий різко змінював напрямок, і все перетворювалося на вир крику, сміху й падінь. Але в цій простій грі - сенс: тримайтеся разом, і витримаєте будь-яку хуртовину. Взимку у давні часи було весело всім - і дітям, і дорослим (фото: Freepik) "Горю, горю, палаю" А ще були "вогняні" ігри - "Горю, горю, палаю". Біля багаття на морозі всі тікали від ведучого, а того, кого спіймали, називали "вогнем". Це була зимова версія очищення - коли сміх стає оберегом від зла. Витримає - не витримає Для найсміливіших - ковзанка "Витримає - не витримає". Хлопці перевіряли лід, стояли, ковзали, але завжди під пильним поглядом старших. Це був не ризик, а ініціація: показати, що довіряєш природі, своїй громаді й власній відвазі. Перетягування линви На Водохреще сходилися команди на "перетягування линви". Сніг, крики, сила - і символічна боротьба зими з весною. Перемагала не та сторона, що сильніша, а та, що веселіша. Бо після падіння в замет усі сміялися, обіймалися й закликали тепло прийти швидше. Катання з вогнями У ніч перед Водохрещем, хлопці котили з пагорбів запалені колеса або смолоскипи. Вогняні кулі летіли крізь темряву, розрізаючи морозне повітря. Це був давній обряд - "сонце котиться на весну". Українська версія фаєр-шоу, тільки справжня. Вас також може зацікавити: Для чого запікали дітей в печах та який ефект це мало Як наші предки справляли весілля та які традиції дожили до сьогоднішнього дня Як в давнину проводжали молодь у доросле життя Для написання цього матеріалу були використані такі джерела: Український інститут національної пам’яті, Всеосвіта, ЕтноСвіт.