Він мав усі шанси очолити Московський патріархат, але обрав боротьбу за незалежну церкву Помер патріарх Православної церкви України Філарет (ім'я в миру: Михайло Антонович Денисенко). Він пішов з життя у віці 97 років. РБК-Україна в матеріалі розповідає, що про це відомо та яким був шлях почесного патріарха. Читайте також: Філарет склав заповіт із раптовою забороною для ПЦУ Про смерть повідомив настоятель ПЦУ митрополит Єпіфаній. "Сьогодні глибокий сум і жаль у моєму серці, як і в серцях багатьох українців, бо нині завершився земний шлях Святійшого Патріарха Філарета", - написав він. Митрополит закликав всеукраїнську паству підносити сердечні молитви за упокій душі патріарха Філарета. "Ми завжди пам’ятатимемо настанови Патріарха Філарета про важливість підтримання єдності Української Церкви навколо Київського Престолу", - зазначив Єпіфаній. Філарет був українським православним архієреєм, який у 1995-2018 роках очолював Київський патріархат із титулом Патріарха Київського і всієї Руси-України. З грудня 2018-го отримав титул Почесного патріарха Православної церкви України. У 2019 році йому було присвоєно звання Героя України. Дитинство та освіта Майбутній патріарх народився у селі Благодатне на Донеччині. Після школи у 1946 році вступив до Одеської духовної семінарії, яку закінчив із відзнакою. У 1952 році завершив навчання в Московській духовній академії та отримав ступінь кандидата богослов’я. Початок церковного служіння 1 січня 1950 року він прийняв чернечий постриг з ім’ям Філарет. Уже 15 січня того ж року був висвячений у сан ієродиякона, а в червні 1951-го - у сан ієромонаха. З 1953 року викладав у Московській духовній академії, а в 1956-му отримав посаду інспектора Саратовської духовної семінарії зі зведенням у сан ігумена. Згодом його перевели до Києва, де він став інспектором духовної семінарії, а з 1958 року - її ректором у сані архімандрита. Служіння в Україні та за кордоном У 1960 році Філарета призначили керуючим справами Українського екзархату та настоятелем Свято-Володимирського кафедрального собору в Києві. У 1961-1962 роках він служив настоятелем подвір'я Російської Православної Церкви при Олександрійському Патріархаті у місті Олександрії (ОАР). Філарет народився на Донеччині (facebook.com KyivPatriarchate) 12 січня 1962 року ухваленням Святішого Патріарха Алексія і Священного Синоду архімандрит Філарет був обраний єпископом Лузьким, вікарієм Ленінградської єпархії, з дорученням керувати Ризькою єпархією. Згодом був єпископом Віденським і Австрійським. У грудні 19640-го призначений єпископом Дмитровським, вікарієм Московської єпархії, ректором Московської духовної академії і семінарії. 14 травня 1966 року возведений у сан архієпископа і призначений Екзархом України, архієпископом Київським і Галицьким, постійним членом Священного Синоду. У 1968 році Патріарх Олексій звів його у сан митрополита. Через три роки він отримав право носіння двох панагій. Боротьба за незалежність української церкви У 70-80-ті роки митрополит Філарет вів активну церковну громадську діяльність. Після смерті Патріарха Пимена у 1990 році Філарет став Місцеблюстителем на Московський патріарший престолу та очолив Помісний собор РПЦ. Він виступив з ініціативою надати Українській православній церкві незалежність в управлінні, і восени того ж року Архієрейський собор ухвалив це рішення. Філарета обрали Предстоятелем УПЦ з титулом Митрополита Київського і всієї України. Після проголошення незалежності України в 1991 році Філарет скликав Всеукраїнський собор, який проголосив автокефалію УПЦ. Однак Російська православна церква не погоджувалася з цим. У 1992 році у Харкові відбувся собор РПЦ, що обрав митрополита Володимира (Сабодана). Філарет відмовився визнавати його та назвав рішення неканонічним. У червні 1992 року Всеукраїнський помісний собор оголосив про створення єдиної Української православної церкви Київського патріархату. У 1995 році Філарета обрали її патріархом. Він активно виступав за автокефалію української церкви та ініціював переклад богослужбових книг українською мовою. Перехід до ПЦУ 15 грудня 2018 року в Києві відбувся Об’єднавчий собор, на якому було створено Православну церкву України. Філарет не висував свою кандидатуру на предстоятеля. Після обрання митрополита Епіфанія він був проголошений духовним наставником ПЦУ та отримав титул почесного патріарха. Нагороди Філарет є почесним членом Московської та Ленінградської духовних академій, має звання “honoris causa” від кількох іноземних навчальних закладів. Він нагороджений найвищими відзнаками РПЦ та інших православних церков, а також державними орденами - серед них “Дружби народів”, Трудового Червоного прапора, Орден Свободи та Хрест Івана Мазепи. Є повним кавалером ордена Ярослава Мудрого. У 2019 році удостоєний звання Героя України.