Якими побачили Чорнобиль перші ліквідатори? У перші дні після аварії на Чорнобильській АЕС Радянський Союз намагався максимально обмежити доступ до інформації про радіацію - навіть лабораторії з вимірюваннями були закриті на кодові замки. Про це в інтерв’ю РБК-Україна розповів радіоеколог, ліквідатор і генеральний директор "Екоцентру", персонал якого забезпечує радіаційну безпеку у зоні, Сергій Кірєєв. Читайте також: Чи водяться мутанти у Чорнобилі та хто живе у рудому лісі: бліц про тварин зони відчуження Головне: Приховування даних: У перші дні лабораторії з вимірюваннями радіації закривали на кодові замки, а доступ до інформації суворо обмежували спецнаказами. Робота "наосліп": Через брак даних ліквідатори у перші тижні працювали хаотично, часто дезактивуючи одні зони шляхом забруднення інших. Висока смертність: Майже половина колективу підприємства (до 150 осіб із 300), що працював під час аварії, уже пішли з життя через наслідки опромінення. Саркофаг за 7 місяців: Попри секретність та дефіцит інформації, захисну споруду над зруйнованим реактором звели у рекордно стислі терміни. "Прилади почали пищати ще на вході" За словами Кірєєва, про масштаби катастрофи стало зрозуміло не одразу. Перші сигнали з’явилися випадково - коли науковці перевірили пил із зони. "Ще при вході прилади зафіксували радіацію і почали пищати. Коли ж провели вимірювання, побачили цілий спектр радіонуклідів", - згадує він. Тоді стало очевидно: сталася подія, масштаби якої важко було навіть уявити. Наслідки Чорнобильської катастрофи (інфографіка РБК-Україна) Робота "наосліп" і хаотичні рішення У перші тижні ліквідатори фактично працювали без повного розуміння ситуації. Основне завдання полягало в тому, щоб визначити зони радіаційного забруднення, оцінити рівень небезпеки та зрозуміти, які дії потрібно вживати далі. "Ми відбирали все. В одних місцях проводили дезактивацію, водночас забруднюючи інші", - зазначає Кірєєв. За його словами, чітка картина з’явилася лише після накопичення даних. Весна, сонце - і порожні села Одним із найсильніших вражень для ліквідатора стала атмосфера в зоні. "Приїжджаємо в Чорнобиль - весна, все зеленіє, сонце світить, але нікого немає. Лише собаки, міліція і кілька ліквідаторів", - розповідає він. Попри ризики, страху серед фахівців не було, каже Кірєєв. Водночас навіть із захисним спорядженням уникнути опромінення не вдалося - сам Кірєєв також отримав дозу радіації. Лабораторії під замком Окремо ліквідатор звертає увагу на спроби влади приховати реальні масштаби трагедії. "У нас навіть лабораторія, де вимірювали радіацію, була закрита на кодовий замок. Спеціальним наказом визначали людей, які могли туди входити", - розповідає він. За його словами, офіційні дані часто намагалися занижувати або не розголошувати. Висока ціна ліквідації Із 250-300 працівників підприємства, які працювали під час аварії, до сьогодні, за словами Кірєєва, вже померли 120-150 осіб. Причини різні, але багато з них пов’язані з наслідками роботи в зоні. Попри всі помилки, СРСР зміг швидко збудувати саркофаг над зруйнованим реактором - за сім місяців. Втім, головний висновок, за словами ліквідатора, інший. "Забувати про аварію не можна. Скільки людей переселили, скільки погубили здоров’я. Люди, які ліквідовували наслідки, - герої", - наголошує Кірєєв. Він підкреслює: Чорнобиль показав, що навіть "мирний атом" може стати загрозою для кожного. Раніше РБК-Україна писало, що радіація з Чорнобильської зони й досі може поширюватися за її межі. Основні шляхи - вода річки Прип’ять (через яку виноситься більшість радіонуклідів) і повітря під час пожеж, які можуть створювати ризики навіть для питної води, зокрема у Києві. Також ми розповідали, як у Чорнобильській зоні контролюють радіацію після аварії. Там діє розгалужена система моніторингу, яка відстежує стан води, повітря та ґрунтів. Попри зниження рівня деяких радіонуклідів, у зоні досі зберігається "плямисте" забруднення, а найбільш небезпечні ізотопи залишаються на окремих ділянках.