Новий Цивільний кодекс: загрози для журналістики та свободи слова у 2026

Проблемні аспекти нового Цивільного кодексу

Проєкт оновленого Цивільного кодексу України змушує експертів та редакційні колективи серйозно занепокоїтися. Хоча документ пройшов перше читання у парламенті у квітні, його окремі положення можуть суттєво обмежити діяльність журналістів та зробити розслідування корупції набагато складнішими. Це не просто технічні деталі законодавства — мова йде про захист одного з фундаментальних прав демократичного суспільства.

Відсутність гарантій для викривачів корупції

Один із ключових недоліків нового кодексу — недостатній захист викривачів, які розкривають інформацію про корупцію та зловживання владою. Проєкт не містить чітких норм, які б захищали таких осіб від позовів про відшкодування збитків, поданих тими, чию незаконну діяльність вони викрили.

Це створює небезпечну ситуацію: людина, яка наважилася звернути увагу громадськості на корупцію, може опинитися в судовому конфлікті та змушена буде виплачувати великі суми компенсацій. Таким чином, норми кодексу невільно дискредитують саму ідею громадської ініціативи та викриття неправомірної діяльності.

«Право на забуття»: загроза архівам журналістики

Положення про так зване «право на забуття» викликає особливе занепокоєння журналістів та редакцій. Це право дозволяє людям вимагати видалення інформації про них з веб-ресурсів, якщо вона вже не має суспільного значення.

Однак у практиці це право може бути зловживане. Наприклад:

• Публічна особа, якої висвітлювалася корупція в минулому, може вимагати видалення архівних матеріалів
• Політик або чиновник може намагатися приховати свої попередні скандали
• Компанія може вимагати видалення журналістських матеріалів про її економічні порушення

Журналістські архіви мають величезну цінність для історії, соціальної пам'яті та подальших розслідувань. Невмотивоване видалення таких матеріалів означає втрату важливої інформації.

Розширене поняття конфіденційності листування

Проєкт кодексу вводить поняття «конфіденційності листування», яке застосовується не лише до приватних осіб, але й до комерційних та державних структур. Це означає, що журналісти можуть зіткнутися з перешкодами при публікації документів, які мають суспільний інтерес.

Нормативна база стає більш репресивною для медіа:

1. Журналісти не зможуть публікувати листування органів влади, якщо воно закриває дослідження корупції
2. Видання не зможуть висвітлювати переписку представників великих корпорацій щодо порушень
3. Дослідники та журналісти втратять доступ до інформації про державні розпорядження та наказів

Інформація про діяльність органів влади та корупцію — це не просто новини, це громадське надбання, яке потрібно захищати законом, а не обмежувати.

Проблеми з використанням імені та зображення

Ще один спірний момент — норми, що вимагають отримання згоди на використання імені чи зображення особи. Хоча на перший погляд це звучить справедливо, насправді це може суттєво ускладнити роботу з відкритими державними даними.

Такі обмеження негативно впливають на:

• Журналістські розслідування про державні закупівлі та бюджетні видатки
• Публікацію інформації про посадових осіб, которих фінансують з гаманців платників податків
• Дослідження складу органів влади та конфліктів інтересів
• Висвітлення судових розглядів та рішень, що мають публічний характер

Світовий контекст та загальні принципи

Ці проблеми актуальні не лише для України. У багатьох демократичних країнах ведуться дискусії про баланс між приватністю та правом на інформацію. Однак міжнародні експерти одностайні: свобода преси та доступ до інформації не повинні приносити в жертву задля непродуманих норм про конфіденційність.

Європейський суд з прав людини багаторазово наголошував, що право на свободу вираження є однією з основ плюралістичного суспільства. Журналістика, яка розслідує корупцію та держустримує органи влади в межах закону, виконує критично важливу функцію для демократії.

Що потрібно змінити у проєкті кодексу

Експерти закликають парламентарів здійснити значні корективи у документі перед другим читанням. Необхідно:

• Додати чіткі гарантії для викривачів, які розкривають інформацію про корупцію та порушення прав людини
• Уточнити поняття «право на забуття», щоб воно не застосовувалося до архівних матеріалів журналістського значення
• Звузити визначення конфіденційності листування, виключивши органи влади, які служать громадськості
• Змінити норми щодо використання імені та зображення з урахуванням інтересів дослідницької журналістики

Законодавча процедура та шляхи впливу

Законопроєкт наразі готується до другого читання у Верховній Раді. Це критичний момент, коли громадськість, медіа та правозахисні організації можуть справити найбільший вплив. Важливо, щоб:

Депутати усвідомили глобальний контекст: обмеження свободи слова виглядає архаїчно на фоні загальносвітових тенденцій на користь більш відкритого суспільства. Громадяни мають право знати, як органи влади витрачають державні кошти та чому приймаються важливі рішення.

Міцна демократія побудована на основі вільного потоку інформації, а не на її обмеженні. Законодавство повинно захищати обидва — й приватність, й право громадськості на інформацію.

Висновки та перспективи

Новий Цивільний кодекс мав стати модернізацією застарілих норм, але натомість він загрожує стати інструментом для обмеження свободи слова. Це не означає, що документ повністю поганий — необхідно розумний баланс між захистом приватності та правом публіки на інформацію.

Результат другого читання залежить від того, наскільки серйозно парламент сприйме критику експертів та готовності депутатів внести істотні зміни. Журналістика, як і раніше, залишається стражем демократії, і закон повинен це визнавати й захищати, а не утискати.

Слідкуй за розвитком ситуації навколо проєкту кодексу, залучайся до громадського обговорення та поділись своєю позицією з парламентарями. Твій голос у питанні свободи слова важливий для майбутнього нашої держави.